Федір Михайлович Достоєвський
Федір Михайлович Достоєвський народився в Москві 30 жовтня (11 листопада) 1821 у сім’ї лікаря.
1838-1843 – навчався в петербурзькому Військово-інженерному училищі, закінчивши яке, вступив у креслярський інженерний департамент.
1844 – вийшов у відставку і зайнявся літературною діяльністю.
Вперше в 1846 опублікував роман «Бідні люди», потім повість «Двійник». З 1847 стає учасником революційного гуртка М. В. Петрашевського, захоплюється ідеями утопічного соціалізму. У 1849 був заарештований і засуджений до смертної кари, заміненої 4-річною каторгою.
Згодом написав кілька творів про каторгу, найбільшим з яких стали «Записки з Мертвого дому» (1861-62).
У другій половині 50-х разом з братом М.М. Достоєвським видавав журнали «Час» і «Епоха».
У 1855 році написав вірш, присвячений вдові Миколи I, в надії на амністію і надання наступного звання, який і отримав.
У 60-70-і рр. створені найбільш видатні книги Федора Достоєвського: “Злочин і кара” (1866), «Ідіот» (1868), «Біси» (1871-72), «Підліток» (1875) і «Брати Карамазови» (1879-80).
У 1873-74 редагував журнал «Громадянин», де почав друкувати «Щоденник письменника». У 1880 виголосив промову на відкритті пам’ятника Пушкіну в Москві.
28 січня (9 лютого) 1881 Достоєвський Федір Михайлович вмирає через різке загострення хвороби емфіземи.
