У жорнах репресій
Урок- реквієм «У жорнах репресій» до Дня пам’яті жертв політичних репресій та Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу
...Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.
Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевне б, репнуло від сорому й хули...
Василь Симоненко
Василь Симоненко написав цей вірш після потрясіння, яке він пережив на місці поховань жертв сталінських репресій у Биківні.
Такі «Биківні» є по всій Україні, встановлено 18 місць масового захоронення жертв сталінських репресій. Усі вони старанно приховувалися радянською владою: бетонувалися, відводилися під будівництва або видавалися за кладовища померлих від інфекційних хвороб.
Мільйони пройшли через жорна тюрем й концтабори ГУЛАГу. Тюрма на Лонцького, Сандармох, Соловки, Колима, Караганда, Кенгір, Норильск… Це тільки окремі назви тих страшних місць, де Україна розгубила цвіт своєї нації.
Радянський режим вдавався і до тотальних депортацій цілих народів так, 18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. Під час головної хвилі депортації 18-20 травня було примусово виселено 180 014 осіб.
11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну Постанову Державного комітету оборони № 5859сс «Про кримських татар». У ній наводилися претензії до кримськотатарського населення – начебто масове зрадництво та масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання.
Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар.
Після початку війни у 2014 р., а особливо після повномасштабного російського вторгнення українцям на окупованих територіях знову доводиться мати справу з переслідуваннями та репресіями.
Повторюються навіть методи терору. Маріуполь, Буча, Ірпінь, Ізюм – звучать так само страшно як Биківня і Сандармох.
Катування, розстріли невинних без суду і слідства, насильницькі депортації, фільтраційні табори, масові переслідування з політичних мотивів – здавалося, що все це з падінням радянської системи назавжди залишилося в історії. Однак, після вторгнення росії в Україну ідеологічні спадкоємці тоталітарних режимів у росії знову принесли ці жахіття на українську землю.
Нехай пам'ять про всіх невинно вбитих живе в наших серцях та гуртує у спільній боротьбі за свободу українського народу.
